Холодний подих згаслої свічі

                                                          Згадайте нас  -

                                                    бо ми колись жили.

                                                      Зроніть сльозу

                                                  і хай не гасне свічка!

                                                         Ми в цій землі 

                                                      житами проросли,

                                                     щоб голоду не знали

                                                         люди вічно...
 

Щорічно ми вшановуємо пам'ять жертв Голодомору. Це  одна з трагічних її сторінок, яка примушує стискатися наші серця. Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха ніж голод 30 - х , історія України не знає. Бібліотекарем Покровської сільської бібліотеи була представлена книжкова виставка - інсталяція "Гіркий смак правди"  у виданнях якої міститься інформація  про страшні роки голодомору в Україні. Біля книжкової виставки було проведено годину - реквієм  "Холодний подих згаслої свічі"

Голод... Це страшне слово повертає нас у далекі 1932- 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

Художні твори про Голодомор  в бібліотеці. Такі твори потрібно читати, їх неможливо переповісти. Енергетика болю, що міститься в них, є тими цілющими ліками, які виліковують душі від байдужості, безпам'ятства і забуття.

На завершення заходу було положено квіти до пам'ятного знаку жертвам голодомору, та вшанували всіх односельців , які загинули , хвилиною мовчання.

Єдиний скарб у тебе - рідна мова...

 

  Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов'язує людину з її народом, з попередніми поколіннями. їхніми духовними надбаннями. З часу винайдення писемності фактично почався період документної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона - найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія народу , його душа, культура.

                                                Соловї'ну, барвінкову,

                                                 Колосисту на віки

                                            Українську рідну мову

                                              В дар дали мені батьки

                                                Берегти її, плекати, -

                                           Будем завжди й повсякчас.-

                                            Бо ж єдина. Так як мати,- 

                                               Мова в кожного із нас.

                                   

У мові доля народу , без неї немає нас, немає минулого і майбутнього.  Наше рідне калинове слово увібрало в себе віковічний плин Дніпра, шурхіт колосся, шепіт дібров, спів соловейка. З нагоди свята у Покровській сільській бібліотеці була організована книжкова виставкв " Єдиний скарб у тебе - рідна мова..."

Любіть мов сонце материнську мову... Бо вона квітне над світом веселкою, береже минуле, шанує сучасне. Вона наша правда і душа.