Серце нації б'ється у слові.

 

                                                 На луг весняний схожа рідна мова, 

                                               Іде, заквітчана так рясно, як в вінку, 

                                                 Вона чарівна, дивна, світанкова, 

                                                 Послухай серцем мову гомінку... 

                                                  Вона звучить і лагідно, й пісенно 

                                                    Та кольором і звуком виграє, 

                                              Із вуст борців у світ летить натхненно 

                                                   І стільки в ній краси та сили є!

                                                 У ній звучить природа України, 

                                                  Її традиції, минуле й майбуття. 

                                               Любов струмує радісно й дитинно, 

                                               У рідній мові - наше все життя.

                                               Вона барвиста, чиста, веселкова 

                                                І милозвучна, світла, як весна, 

                                             На луг весняний схожа рідна мова 

                                                І найрідніша, мила нам вона. 

                                               На цілий світ_ така одна - єдина 

                                               Чарівна мова з ніжністю весни, 

                                           Ти рідну мову знай, бо ти - людина 

                                               І гордо з нею йди у світ ясний!

   

Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, в яку народ вкладає своє давнє життя і розум, і досвід, і почуття. Мова - одне з найцінніших надбань, яке створили і залишили нам наші предки.

                                                        Дорогі українці! 

Я звертаюсь до вас: до свідомої дорослої людини і до студента, до учня старших класів і зовсім маленьких школярів. Кожен з нас живе у квітучому краю. Це наш райський куточок землі і ми звемо його Україна. Ця земля народила тебе і передала тобі свою міць і силу, для тебе вперше відкрила дивовижний та цікавий світ і його незбагненну велич і красу, дала тобі крила для польоту. Люби цю віковічну древню Землю, яка народила мудрий український народ, наділила його розумом і силою, добрим серцем і щирою душею, величезним талантом і роботящими руками, терпінням і любов'ю, гостинністю і щедрістю, легкокрилою піснею і чарівною солов'їною мовою. Прислухайся до нашої світлої мови, до її надзвичайно чистого і мелодійного звучання. Відчуй своїм серденьком її ніжність і ласку, осягни розумом її величезне, безцінне багатство. Захопися і насолоджуйся її багатогранною і вражаючою красою. Припади вустами до дзвінкого і чистого мовного джерела, яке б'є з глибини рідної Землі. Вдумайся в глибинний зміст кожного слова, застав себе замислитися над складним історичним шляхом, який пройшла рідна мова і зрозумій її силу та невмирущість. Поринь з головою в усну народну творчість: казки, легенди, думи, приказки і ти відкриєш для себе багатющу і самобутню красу і мудрість душі нашого народу та веселий характер українця. Застав себе мислити і піднімись над брудом сьогодення, покажи свою відданність і патріотизм. Розвивай свій інтелект через силу слова, адже потому, як ти розмовляєш, люди оцінюють твій розум, культуру виховання. Прикипи душею до української мови і вивчай, полюби всім серцем, кохайся у ній, розмовляй нею правильно, вишукано, так, щоб кожному хотілося її знати. Ти живеш в Україні і твоя мова - це дзеркало твоєї душі, її перлина, той неоціненний скарб, без якого людина не може прожити. 

До Міжнародного дня рідної мови в Покровській сільській бібліотеці  зроблено перегляд "Серце нації  б'ється у слові"

                                  

                                       Людина без рідної мови   -  німа, 

                                            Хоч чує, сказати не вміє.

                                          І в серці у неї любові нема,

                                            І щастя жаринка не тліє...

                                      Немає в людини святого всього,

                                              І радощі їй не знайомі,

                                  Ну, хто ти без мови, без слова свого?

                                          Чужинець у власному домі.